Бути людиною – це відчувати свою відповідальність, пишатися кожною перемогою, здобутою не тільки самим, а й товаришами, усвідомлювати, що, кладучи свою цеглину, ти допомагаєш  будувати світ. Саме такої позиції дотримується головний механік ПАТ «Баштанський сирзавод», незмінний профспілковий лідер великого колективу – Микола Павлович  Цапінський. Йому притаманні високий професіоналізм, чуйність і доброта, вимогливість і відповідальність, великий талант організатора. 22 липня Микола Павлович відзначив свій 60-річний ювілей.

Думаю, найкраще про нього можуть розповісти ті, хто працює з ним пліч-о-пліч не один рік, розділяючи виробничі проблеми, випробування нашого непростого часу. Адже такі, як  М. П. Цапінський, скромні, небагатослівні, старанно і добросовісно роблять свою справу, не скаржаться на долю, не виставляють наболілого напоказ.

– Миколу Павловича я знаю давно, – розповідає директор ПАТ «Баштанський сирзавод» Сергій Миколайович Гавва. – Це спеціаліст високого класу, який досконало знає виробництво. Пам’ятаю, коли я прийшов після інституту на сирзавод, то за допомогою звертався саме до нього. Він і зараз є наставником для молоді,  виховує молодих спеціалістів, ділиться своїми знаннями. На заводі постійно йде модернізація виробництва, пуск нових цехів, закуповується нова техніка і всюди Цапінський у все вникає, розбирається у найскладніших механізмах. завдяки його розуму і вмілим рукам всі їх ланки злагоджено працюють.

– Хоча й кажуть, що незамінних людей немає, але без Цапінського у нас не робиться жодна справа. Ми не уявляємо сирзаводу без нього, – додає заступник директора Анатолій Володимирович Савченко. – за яку б роботу не взявся, виконує добросовісно. У все вкладає часточку своєї душі. Ми раді, що працюємо з такою людиною.

– він дуже відповідальний у роботі, – приєднується до розмови головний бухгалтер Валентина Григорівна Савчук. – Вирішує будь-які питання. А головне, якщо вже щось робить, то якісно, тому й користується повагою серед керівництва сирзаводу й серед робітників.

– Наш Павлович – добрий, чуйний. Тому ось вже 29 років він є беззмінним головою профкому нашого великого колективу, – говорить майстер котельні Надія Сергіївна Гаркуша. – Хто б не звернувся до нього, він завжди намагається вислухати і допомогти, розкаже, дасть мудру пораду. Микола Павлович турбується про працівників заводу і їх дітей, організовує поїздки, дозвілля, спортивні змагання. Сам дуже захоплюється риболовлею, неодноразово організовував поїздки на річку для заводських рибалок.

– Той, хто працював з Миколою Павловичем, знає, що це людина честі – наголошує головний інженер Михайло Петрович Гадіон. – Він ніколи не рахується з власним часом і не перекладає свою роботу на плечі інших. Сам  же ніколи не цурається ніякої роботи, виконує навіть за когось, аби була користь справі. Завод – це його друга сім’я. Часто ми чуємо термін «людина старого гарту». Таким є і наш головний механік. Хоча я на заводі працюю 6 років, проте знаю, що це людина твердих переконань, скільки він вніс раціоналізаторських пропозицій, зробив дуже багато, щоб обладнання працювало надійно і безперебійно, а продукція, яку випускає завод, була якісною.

Віктор Володимирович Бєлінський працює помічником головного механіка: "Для мене М. П. Цапінський і вчитель, і порадник, і керівник підрозділу, який невпинно вдосконалюється: навчається, шукає цікаву та корисну інформацію, безперестанно генерує свої ідеї, втілює їх у виробництво”.

Багато добрих слів висловили на адресу ювіляра й голови профспілкових комітетів та голова райкому профспілки працівників АПК Микола Васильович Герасимлюк, адже Микола Павлович є одним з найдосвідченіших голів профкомів. В нього вчаться молоді, як працювати в нинішніх непростих умовах, бути зв’язуючим ланцюжком між громадською організацією та керівництвом підприємства.

– Микола Павлович, зумів організувати біля себе міцний профспілковий актив, який плідно йому допомагає, – відзначив М. В. Герасимлюк. – У цьому саме видно його здіб-ності, як умілого профспілкового ватажка, чудового організатора.

Микола Павлович Цапінський родом з Харківщини. Закінчивши Харківський технікум молочної промисловості, відслужив  2 роки у морській авіації. у 1973 році приїхав у Баштанку, яка стала для нього другою батьківщиною. Адже тут знайшов свою половинку, тут народилися й виросли дві доньки.

Павловича знають, як турботливого чоловіка, люблячого батька і дідуся. Попри життєві випробування долі, він зумів зберегти в душі кращі людські якості.

Недарма говорять: «Дерево висихає, камінь розсипається, а людина переживе і вистоїть».

Колишній директор сирзаводу Анатолій Петрович Поручник теж високо цінував             М. П. Цапінського, прислухався до його думки, рахувався з ним. Тому й відповідальну посаду йому довірив.

– Я не знаю, щоб щось у роботі та не могло вийти, – говорить Микола Павлович. – Значить цього не дуже хотілося, значить любові до роботи не було. Ставлення до своєї справи – це саме те, що відрізняє нас один від одного. Тільки в одних – це одяг, манера поведінки. В інших – особливе, фанатичне ставлення до справи, яку робиш.

Думаю, що так може сказати лише справжній професіонал.

Лідія АВРАМЕНКО.

Фото автора.