Родом вона з Черкащини. З дитинства Тетянка була допитливою, кмітливою, не обділеною батьківською любов’ю і турботою.

За сімейними обставинами, в 1991 році родина Олійніченків переїхала на Баштанщину в село Плющівку. Саме тут Тетяна пішла до школи. Вірші вона почала писати в шостому класі. Перші дипломи за читання своїх творів отримує також у стінах Плющівської ЗОШ.

Дорогий  однокласнику!

Хоч і кажуть, що роки летять,

Ні, вони залишаються з нами.

Золотими зірками роки ці горять

І ведуть нас новими  стежками.

Нам ніколи того не забути,

Ці приємні турботи, немов гарні літа.

Там дитинство,  романтика, світло,

Там наш вибір доріг,  наша юнь золота.

Цей вірш Тетяна Олійніченко після закінчення школи присвятила своїм однокласникам.

Професію швачки-вишивальниці дівчина обрала не випадково. Крім поезії, вона дуже любить вишивати, шити. Добре серце, творча душа та безсонні ночі поєднані у її вишиванках. Безмежну любов Тетяна вкладає у свої вишиті рушники. За словами дівчини, вже є перші замовлення на рушники. Любить вишивати хрестиком різні орнаменти, ікони, а особливо полюбляє працювати над весільними рушниками «На щастя, на долю».

Є в Тетяни Олійніченко заповітна мрія – стати модельєром, створювати гарний одяг.

– Вірші – це для душі. А ось професія модельєра – це мрія всього мого життя, – каже дівчина.

Так трапилося, що Тетяна з дитинства хворіє, але дівчина не впадає у відчай. Вона мріє про свою власну родину, про улюблену роботу.

Історія життя кожної людини – то ціла книга, літопис. І коли перегортаєш сторінки, розумієш, настільки унікальна і неповторна кожна людина.

Тетяна Олійніченко – творець свого власного життя, яка черпає силу і натхнення сама в собі.

Юля ДУБОГРІЙ.

На знімку:

Тетяна Олійніченко

вишиває ікону.