Як живеш, ветеране?

Самобутній фольклорний ансамбль «Бабусина пісня», до складу якого входять закохані в народну творчість бабусі, продовжує радувати жителів райцентру своїм неповторним виконанням пісень старовини.

Однією з активних учасниць ансамблю є Любов Яківна Корольова, яка в минулому все своє трудове життя працювала закрійницею районного комбінату побутового обслуговування. 12 січня  Любов Яківна відзначила  свій день народження.

Її дитинство  пройшло в нелегкі воєнні і повоєнні роки.

– Наша сім`я, – розповідає Любов Яківна, – проживала тоді по вулиці Горького. Батько Яків Юхимович до війни працював у редакції райгазети, мати Віра Максимівна – складачкою  в друкарні.

Саме від неї успадкувала Любов Яківна любов до народної пісні і чудовий голос, який зберігся до сьогоднішніх днів. Серед багатьох знімків у сімейному альбомі є кілька весільних фото, на яких Віра Максимівна виконує пісні з бубоном у руках. Вона була постійною заспівувачкою на сімейних і вуличних святах.

Любі йшов четвертий рік, коли розпочалась війна. Про це їй і двом сестрам  повідомила мати, розбудивши червневим світанком. Пам`ятає вона окремі фрагменти військових дій, нелегкі часи окупації. В післявоєнні роки, окрім навчання в школі, доводилося  разом з дорослими працювати на збиранні кукурудзи, бавовни, в`язати снопи, знищувати ховрахів. Мати в той час працювала санітаркою, батько – конюхом. Любов Яківна після здобуття восьмирічної освіти, оволоділа професією швачки, а згодом, після закінчення курсів крою і шиття в Одесі пішла працювати закрійницею в комбінат побутового обслуговування. Її, як талановитого майстра по покрою  жіночого одягу, пам’ятає чимало поколінь баштанців. Адже в комбінаті вона пропрацювала 36 років. З трудових нагород – близько десятка грамот і дипломів, три ювілейні медалі. Фотопортрет Л. Я. Корольової постійно знаходився на районній Дошці пошани.  

Більше двадцяти років Любов Яківна знаходиться на пенсії. У фольклорній групі  «Бабусина пісня» співає з перших років її створення. Без участі цього самобутнього творчого колективу, очолюваного Галиною Іванівною Ніколаєнко, не  відбувається майже жоден культурно-масовий захід у райцентрі.

На зміну одним приходить наступне покоління бабусь. Кожна з них варта того, щоб про неї написати окремо. В їх числі – Марія Касєнкіна, Тіна Горобець, Олена Петренко, Марія Сиротенко, Олена Бурнадз, Ольга Кончина, Катерина Левченко, Галина Валантир. Це з їхніх уст ллються чудові українські пісні, які викликають часом сльозу у слухачів старшого покоління і захоплення  у молоді. Це їхні вокальні здібності заполонили душу нашого письменника-земляка Олександра Сизоненка, з яким у черговий раз бабусі зустрілися восени 2010 року. 

Окрім участі у фольклорному ансамблі, Любов Яківна займається вишивкою та в`язанням. Вона продемонструвала деякі зі своїх вишиванок, оскільки більшу їх частину віддала доньці Людмилі, яка проживає з сім`єю в Миколаєві.   

 Після смерті чоловіка Любов Яківна сімнадцять літ живе одна. З домашніх тварин є лише пес Кузьма. Крім рукоділля, доглядає за присадибною ділянкою. Допомагає їй у цьому соціальний працівник Олена Гуменна. Втім, іншим людям Любов Яківна допомагає куди більше, як учасниця волонтерського руху. Вона часто провідує свою подругу по фольклорному ансамблю Галину Валантир, а ще – Раїсу Токар, з якою колись працювала в швейному цеху, знайому пенсіонерку Марію Бойченко та інших   літніх  людей, які потребують уваги і спілкування.

– Доброзичливість і готовність прийти на допомогу іншому – це головні риси  її характеру, – відзначили в розмові художній керівник «Бабусиної пісні» Галина Іванівна Ніколаєнко та подруги по колективу.

     Олександр Басенко.