Кажуть, що доля кожного з нас запрограмована вищими силами. Тож одним судилося піти з життя в ранньому віці, іншим – у розквіті сил і таланту, третім доля дарувала довге життя, сповнене випробувань. Саме до таких відноситься Анна Іванівна Білоус із с. Старогорожене, якій 2 лютого виповнилося 106 років.

Журналісти районної газети не раз писали про цю дивовижну жінку, відстежуючи її долю протягом кількох останніх років. Адже це одна з трьох довгожительок нашого району, які перетнули 100-літню межу.

Народилася Анна Іванівна Пєгова (в дівоцтві) в 1905 році в Привільному й була найменшою дитиною в сім’ї, де, крім неї, росло ще шестеро братів і сестер. Анютці ледве виповнилося 10 років, як померла мама. Батько невдовзі одружився, привівши в хату мачуху. Тоді й скінчилося дитинство Анюти. Чимало довелося натерпітися  їй від нерідної матері. Але чотири класи церковно-приходської школи дівчинці таки вдалося закінчити.

Життєві університети розпочалися для неї рано. В 17 років її віддали заміж. І хоча до одруження молоді не знали один одного, та прожили Анна Іванівна з Матвієм Павловичем 58 років у парі. Чотирьох дітей народила жінка, але двоє померло в ранньому віці. Пережила матуся й сина та доньку, які дожили до поважного віку.

Анна Іванівна Білоус – це джерело безмежної доброти, життєвої мудрості, щирої любові до ближніх. Вона була свідком багатьох історичних подій у нашій країні, пізнала голод, поневіряння під час Великої Вітчизняної війни та в повоєнний період, була учасницею відбудови народного господарства. Мабуть, зійшла на неї милість Божа, яка допомогла жінці пережити всі негаразди, вистояти перед труднощами й гідно прожити життя.

Родинне дерево Білоусів має могутню крону. У бабусі Анюти 11 онуків, 30 правнуків і 14 праправнуків. Ще два роки тому Анна Іванівна жила сама в чепурній хатині, повністю себе обходила. А нині, коли сили не стало, забрали її до себе онук Сергій Володимирович Білоус і його дружина Юлія Ананіївна, які доглядають берегиню свого роду.

За все життя Анна Іванівна жодного разу не була в лікарні, ніколи не вживала ніяких пігулок, крім глюконату кальцію, має дуже міцний імунітет. Тож недуги обходять її стороною. Вона глибоко віруюча людина. Одне лише непокоїть – стала дуже погано чути й ноги вже не носять. Але пам’ять і досі має світлу й чіпку, розум – ясний. І читала донедавна без окулярів.

Привітати Анну Іванівну з 106-им днем народження приїхали голова райдержадміністрації Іван Рубський, заступник голови районної ради Валентина Каратєєва, начальник управління праці й соцзахисту населення Ніна Якимчук, сільський голова Леонід Павленко, заві-дуюча сільським центром соцзахисту Світлана Боднар. Вони висловили довгожительці багато теплих слів, не переставали захоплюватися її ясним розумом і життєвою мудрістю. А Анна Іванівна ще раз здивувала своєю унікальною пам’яттю, прочитавши без запинки гостям досить довгого вірша про чумаків, якого вивчила ще в дитинстві. До речі, віршів вона знає чимало.

А на прощання бабуся Анюта подякувала районній і сільській владі за увагу.

– Нехай Господь вас рясно благословить. Живіть у мирі, добрі й любові, – бажала довгожителька. – Дякуйте Богу за кожен прожитий день, живіть з Богом у душі. І нехай Господь благословить нашу Україну.

Того дня в оселі Білоусів зібралася велика родина, аби привітати свою дорогу бабусю й прабабусю – берегиню великого роду.

– Може, це й востаннє, – каже Анна Іванівна. – А ще хотілося б пригостити рідних своїм борщем, та сил вже не маю.

Хай береже Вас Бог, шановна довгожителько.

Валентина СВИРСА.