Туберкульоз – це інфекційне захворювання, що викликається мікобактеріями,
яке характеризується утворенням специфічних гранульом в різних органах і
тканинах (специфічне туберкульозне запалення).
Мікобактерії туберку-льозу (МБТ) можуть потрапляти в організм різними
шляхами –повітряно-крапельним, з їжею,
через пошкоджену шкіру, слизові оболонки. В залежності від місця інвазії МБТ,
вогнище запалення або первинний афект може утворитися в легенях, мигдалинах,
кишківнику та інших органах. У відповідь на утворення первинного афекту
розвивається специфічний процес в регіональних лімфатичних вузлах і формується
первинних туберкульозний комплекс.
У результаті первинного ураження може розвиватися туберкульоз
внутрішньогрудних лімфатичних вузлів, плеврит, вогнищевий туберкульоз. Для всіх
локалізацій туберкульозу характерний інтоксикаційний синдром – температура
тіла (37.0-37.3°С), схуднення, втрата апетиту, підвищена
пітливість, слабкість. Найбільш поширеною формою туберкульозу є туберкульоз,
для якого характерний бронхолегеневий синдром – кашель, сухий чи з харкотинням,
біль у грудній клітці, пов’язаний з диханням, кровохарканням, легенева
кровотеча.
Виявлення туберкульозу проводиться
в лікувальних закладах загальної медичної мережі. Для активного виявлення
туберкульозу в умовах епідемії, серед населення проводяться флюорографічні
обстеження. У зв’язку з цим, щорічному флюорографічному обстеженню, крім
декретованих контингентів, підлягають
особи з такими чинниками:
– Особи, які перебували чи перебувають у контакті з хворими на
туберкульоз.
– Рентгенопозитивні особи.
– Особи, які контактують з хворими
на туберкульоз тваринами (коровами).
– ВІЛ-інфіковані й хворі на СНІД.
– Особи з хронічним отруєнням пестицидами.
– Хворі на виразкову хворобу шлунку та 12-палої кишки, цукровий діабет,
хронічні неспецифічні та професійні хвороби органів дихання.
– Хворі на психічні захворювання, алкоголізм та наркоманію.
– Особи без постійного місця проживання.
– Особи, які повернулися з місць позбавлення волі (впродовж 3 років), які
потрапили у слідчі ізолятори та приймальники-розподілювачі і знаходилися там
впродовж тижня і більше.
– Безробітні, особи, які надають платні послуги.
Крім вищеназваних осіб, обов’язковому обстеженню на
туберкульоз підлягають хворі, які звернулися за медичною допомогою і у них
виявлено симптоми, характерні для хвороб органів дихання (кашель впродовж двох
і більше тижнів, виділення харкотиння, біль у грудній клітці тощо). Вказаному
контингенту хворих обов'язково проводять мікроскопію мазка харкотиння для
виявлення кислотостійких бактерій. При їх виявленні лікуючий лікар викликає
пацієнта для обстеження.
Лікування туберкульозу проводиться в спеціалізованих протитуберкульозних
закладах. Так, в 2010 році на обліку у фтизіатра знаходилося 62 хворих
активними формами туберкульозу і 115 хворих, які хворіють неактивними формами
туберкульозу.
В 2010 році проведена велика робота по флю-орографічному обстеженню
населення – 24292 особи. Досягнуто це завдяки копіткій роботі медпрацівників,
фельдшерів ФАПів району. Велику допомогу в обстеженні надали сільські ради. Але
за 2010 рік захворіло 38 осіб на туберкульоз, з них двоє дітей та 1 підліток. частина лікується в обласному
протитуберкульозному диспансері, інші амбулаторно. З 62 хворих на активні форми
туберкульозу 20 хворих ухиляються від лікування. Для недопущення ускладнення
перебігу хвороби, зараження мікобактерією туберкульозу оточуючих та близьких
людей, згідно статті 113 Закону України «Про боротьбу із захворюванням на
туберкульоз» від 26.07.2001 року особи, хворі на TBC, зобов’язані дотримуватися
режиму лікування, виконувати призначення лікаря протитуберкульозного закладу,
проходити у встановлені строки необхідні медичні огляди та обстеження,
дотримуватися вимог санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил, норм у
лікувально-профілактичних закладах, на роботі та в побуті вживати додаткові
заходи для запобігання поширення туберкульозу.
Перемогти туберкульоз можна! Для цього потрібно бажання, воля всього
населення району, турбота кожної людини про своє здоров’я, небайдужість у
ставленні до здоров’я близьких, оточуючих, нетерпиме ставлення до осіб, які
ведуть аморальний спосіб життя.
Віталій
БУЛАХ,
райфтизіатр
ЦРЛ.
