"Мистецтво – це не іграшка, тим
більше, монументальне і тому до його виконання слід підходити з великим
захопленням, духовною величністю, широкими загальними знаннями та професійною
майстерністю. Без такого натхнення художні твори виходять сірими, бездушними,
нікого вони не захоплюють і художник не має свіжості, засихає.
… І тому я
напротязі всього життя замислююся і шукаю шляхи, по яких мені слід іти, в силу
моїх скромних здібностей і технічного уміння в мистецтві. Зав-жди треба думати
перед початком кожної роботи: для кого її робиш, з якою метою і за що мучишся,
поки зробиш” (із щоденника Г. Довженка, 1971 р.).
 (Леся Григорівна, Олена та Тарас Довженки.)
«Ой, роде наш красний, роде наш прекрасний. Не цураймося, признаваймося,
бо багацько нас є…». Саме цю ідею дослідження творчого роду Довженків, який
подарував світу п’ятьох професійних майстрів у галузі образотворчого мистецтва
та архітектури, збір спогадів, фотографій, творчих робіт, об’єднання членів
родини та зацікавлених людей в Інтернет-просторі, видання каталогу творчих
робіт родини Довженків (місцезнаходження творів: Україна, США, Угорщина,
Бельгія, Італія, Швеція, Чехія та ін.) нині втілюють у життя діти та онуки
нашого славного земляка – заслуженого художника УРСР Григорія Овксентійовича
Довженка (1899-1980 рр.).
У квітні минулого року вони прибули зі столиці до Баштанського районного
історико-краєзнавчого музею з метою зробити професійну фотозйомку творів для
майбутнього каталогу. Це – картини, фрески, кераміка, ескізи
монументально-декоративних розписів – всього понад півсотні робіт, які свого
часу були передані до музею родиною Г. О. Довженка з персональної виставки
художника в Києві, що відбулася вже, на жаль, після смерті митця. Для нас цей
візит був приємною несподіванкою. Якщо із Лесею Григорівною Довженко, дочкою
Григорія Овксентійовича, ми давно підтримуємо дружні стосунки, то з онуками
нашого земляка, Оленою Тарасівною та Іваном Тарасовичем Довженками, зустрілися
вперше.
Побачитися із дорогими гостями приїхали до музею
родичі з Новоукраїнки – родина Юр'євих, завітав і голова райдержадм|ністрації
І. В. Рубський, начальник відділу культури і туризму І. С. Вінницький.
Невимушена розмова, дружня атмосфера спілкування залишили по собі
незабутні враження. Олена Тарасівна так
захоплено ділилася своїми творчими планами, що у нас не виникло жодного сумніву
щодо їхньої успішної реалізації. Адже мова йшла про творчий рід Довженків. До
речі, ознайомитися із творчістю Г. О. Довженка та його дітей – Тараса
Григоровича Довженка, який з 1999 року проживає у США, і Лесі Григорівни
Довженко (м. Київ) можна на сторінках Енциклопедії Сучасної України.
6 квітня 2011 року виповнилося 80 років від дня народження Тараса
Григоровича Довженка – автора пам’ятника учасникам Баштанського пов-стання 1919
р. проти денікінців, який було відкрито в центрі нашого міста 40 років тому, 29
жовтня 1971 р. (скульптори О. Супрун, А.
Білостоцький). Це не тільки окраса Баштанки, а, найперше, – історичний символ
нашого краю, героїчної Баштанської республіки.
Мені двічі доводилося зустрічатися із Тарасом Григоровичем Довженком: у
музеї в Баштанці (1990 р.) та в художній майстерні Г. О. Довженка в м. Києві
(1993 р.), де панував незнищенний дух творчості. На той час
краєзнавець-початківець, я намагалася не пропустити жодної деталі зі спогадів
про великого майстра пензля – уродженця Баштанки Г. О. Довженка, якими щедро,
виважено та емоційно ділилися зі мною його дочка Леся та син Тарас.
Спілкуватися було напрочуд легко. Тоді я навіть не здогадувалася, що поряд
сидять не менш талановиті діти – гідні продовжувачі творчого роду Довженка.
Щодо шанованого ювіляра Тараса Григоровича Довженка, то це –
архітектор від Бога, член-кореспондент Української академії архітектури (1992
р.), заслужений архітектор України (1994 р.). Народився у Києві 1931 року,закінчив
Київський художній інститут (1956 р.). Працював у 1963-1998 рр. у Київському
НДПІ містобудування. Брав найактивнішу участь у розробці та реалізації
Генерального плану забудови Києва (1956-1960 рр.). У його творчому доробку –
київська Венеція (Русанівка). А ще – Березняки, інші мікрорайони, парки
столиці, автомагістраль Київ – Бориспіль. Розробляв генеральні плани Одеси
(1965 р.), Дніпропетровська (1970 р.), а також міст: Дніпродзержинськ, Южне,
Кам’янець-Подільський, Свалява, Дубно та ін. Майже півстоліття Тарас Григорович
присвятив містобудуванню – провідному напрямку своєї творчої діяльності. Крім
цього, як архітектор-художник, конкретно займався монументальним мистецтвом. В
його активі – два великих комплекси нашим воїнам-захисникам під Лохвицею та в
Слов’яносербську під Луганськом, чимало меморіальних дошок видатним людям –
Тичині, Лаврову, Шамілю, Миколайчику, величний пам’ятник Богданові
Хмельницькому в Черкасах.
Т. Г. Довженко завжди цікавився напівзабутими національними
архітектурними традиціями, вивчав їх і енергійно реалізовував у своїх проектах.
Зараз Тарас Григорович відтворює світобачення через художні полотна, які малює
аквареллю.
Степова Баштанщина шле свої найщиріші вітання шановному ювіляру з побажаннями
міцного здоров’я, щастя, тепла від спілкування з людьми, активного творчого
довголіття.
Олена
СКИДАН,
директор
Баштанського районного
краєзнавчого музею.
|
