Для мене, ветерана Великої  Вітчизняної війни, 9 Травня – це другий день народження. Бо з нього вдруге почалося моє життя,  як і у всіх тих, хто пережив страхіття минулої війни.

Вже не вперше у переддень свята Перемоги мене запрошує колектив центральної районної бібліотеки відзначити його разом. Адже я  постійний користувач бібліотеки, люблю тишу її читального залу, щиро поважаю людей, які тут працюють, привітних, уважних,  знаючих свою справу. От і цього року мене запросили до бібліотеки на засідання клубу «Роксолана» і я із задоволенням прийняв це запрошення. Я часто буваю в нашій бібліотеці, але цього разу вона відкрилася для мене по-новому. Наша зустріч була присвячена пісням воєнних років і мала назву «Пісні, обпалені війною». Поки збиралися учасники та гості, в читальному залі на великому екрані транслювалися відеоролики з піснями воєнних літ, що одразу налаштовувало на тему заходу, а у фойє працювала книжкова виставка. Приємно було, що на зустріч прийшли заступник голови районної ради В. М. Каратєєва  та начальник відділу культури райдержадміністрації І. С. Вінницький. Були тут і вчителі, і музиканти, і лікарі, й працівники музею, і наші баштанські поети та художники.

Директор бібліотеки Г. І. Борщевецька привітала всіх присутніх із наступаючим святом Перемоги і від колективу бібліотеки та членів клубу «Роксолана» вручила мені чудовий букет весняних квітів та пам’ятний подарунок. Ведучими на заході були мої давні знайомі та незамінні помічники у виборі літератури І. Г. Озерова та Л. В. Штефан. Вони розповідали про пісні воєнних років, історію їх створення та авторів. А потім ці пісні звучали у виконанні Анатолія Грицюка, Любові Курочкіної, Віктора Коваленка, Лариси Шулюк та вокально-інструментального ансамблю «Зоряний шлях». А коли Іван Станіславович Вінницький професійно і зворушливо заспівав пісню «День Победы», мені згадалися  мої воєнні пісні, а найбільше  та стройова, в якій я був заспівувачем.

Я не готувався до виступу заздалегідь, тому й згадав лише два куплети, але в них промайнув увесь наш бойовий стрій, який під цю пісню бойовим маршем йшов через роки війни. І я заспівав їх. Без супроводу, просто так. Так, як хотіло моє серце. І я думаю, всі це зрозуміли.

Глибоко вразив мене й виступ директора ЗОШ №2 Галини Іванівни Гавви, яка прочитала свій вірш, присвячений темі війни. Тремтів її голос  і це хвилювання передавалось і всім нам, слухачам. Розповів про долю своєї пісні й автор-аматор Степан Боголюк.  А потім Валентина Миколаївна Каратєєва передала до фонду бібліотеки збірку творів учасників конкурсу творчих робіт «Літопис нашої пам’яті», а Віктор Коваленко – нове видання своєї книги «Життя моє – пісня».

Ми ще довго згадували воєнні пісні, разом їх співали  під музику і без неї, переглядали хронікальні кадри Великої Вітчизняної, спілкувалися, згадували своїх рідних, загиблих на війні. А я все чомусь повертався до тої стройової пісні, що зринула в моїй пам’яті через 66 літ…

Я щиро вдячний колективу бібліотеки, учасникам клубу, музикантам і солістам за ті прекрасні хвилини, які я пережив під час зустрічі, за пам’ять, за увагу, за добрі і щирі слова. 

Георгій ЛИКОВ,

полковник у відставці,  ветеран Великої Вітчизняної війни.