У слово «Вчитель» в усі віки вкладали високий зміст. Він – актор, скульптор, лікар. Де ж йому взяти сили для щоденного нат-хнення. Лідія Дмитрівна Кравченко – учитель початкових класів ЗОШ №1, знаходить ці сили в самій собі, в підтримці колег, у повазі батьків, учнів. Це досвідчений наставник, в якого вчаться, шукають поради, знаходять захист і підтримку. Це близька, надійна людина, яка вміло загляне в дитячу душу, знайде цілковите розуміння з кожним.

Все своє життя Лідія Дмитрівна присвятила педагогічній діяльності. Цікава, захоплююча робота стала покликанням, невід’ємною частиною її життя, а точніше – самим життям.

Її неспокійна душа постійно перебуває в пошуку нового,  завжди відкрита й щира – вона у будь-якій ситуації залишається сама собою.

Мудре народне прислів’я говорить: що посієш, те й пожнеш. Тож і пожинає Лідія Дмитрівна плоди своєї праці. Багато випускників нашої школи з вдячністю згадують свою першу вчительку. Ось і ми, 4-Б клас ЗОШ №1, хочемо подякувати нашій любій Лідії Дмитрівні – берегині сімейного затишку, коханій дружині, люблячій матері і просто щирій людині.

Шановна Лідіє Дмитрівно!

Ось і настав прощання час.

Та нам зовсім   не хочеться…

Тому звертаємось до Вас,

Прийміть наше освідчення:

Для нас були Ви,  наче друга мати,

Любила нас усіх, пораду вміла дати.

Чотири роки –  це невелика дата,

Та скільки ж ми змогли

Всього від Вас узяти!

Це, перш за все, – знання

Й людське порозуміння,

А ще – безмежна віра

І неземне терпіння!

Ми будем пам’ятати Вас завжди!

Нехай Господь убереже Вас від біди!

Нехай печаль

 Вам смутку не приносить,

А щастя у Вас завжди  пити просить!

Ваші роки недарма  промайнули.

Вони залишили  про себе цінний слід!

Ми знаємо, випускники 

Вас також не забули,

Ви присвятили школі  вже багато літ!

Ви сіяли розумне,   добре, вічне!

Ви дарували   часточку себе!

Ваше життя, мов те яскраве світло,

Мов хліб духмяний, завжди на столі!

Тому схиляємося ми серцем і душею,

І просимо, прийміть  Подяку й Шану!