29 травня вся новоєгорівська громада зібралася в сільському будинку культури з нагоди особливого свята, якого немає в жодному календарі, – випускного вечора.

Випускний вечір… Скільки в ньому спогадів, мрій, сподівань, радості і смутку, світлої печалі. Щемливо-ніжні почуття охоплюють душу юнаків і дівчат, які прощаються зі школою. Їхні серця переповнюються любов’ю до життя, до рідних людей. Пролунає прощальний вальс для випускників, світанкова зоря покличе їх у незвідані далі, різнобарв’я життя...

Новоєгорівський випуск-2011 особливий – ювілейний. Ось вже 25 років поспіль з цієї школи випускаються юнаки та дівчата.

Випускники Новоєгорівської школи зайшли до святково прикрашеної зали сільського будинку культури. Їх зустріли добрими словами, світлим поглядом, музикою та оплесками.

Урочиста мить. Вручення атестатів. Для оголошення наказу про випуск учнів 11 класу Новоєгорівської ЗОШ на сцену запрошено адміністрацію школи – директора Н. М. Шевчук та завуча школи Т. В. Троїцьку.

І ось вчорашні школярі тримають у руках перший офіційний документ, що відкриває шлях у майбутнє, – атестат зрілості.

– Хай щасливим буде для вас шлях самостійного життя, хай зав-жди поруч будуть вірні друзі та мудрі наставники. Щасливої та щедрої долі у житті вам, дорогі випускники, – промовила Надія Миколаївна Шевчук.

Дирекція школи відзначила також подяками батьків, бабусь випускників, подякували їм за гарне виховання та моральну підтримку.

З урочистим святом присутніх привітала й заступник голови районної ради В. М. Каратєєва. Побажала випускникам світлого майбутнього і нових звершень.

Маленькими пташенятами зустріла 11 років тому на порозі школи випускників їхня перша вчителька Любов Франціївна Мавродієва. Краплиночку своєї душі залишила вона в кожному учневі.

Притихли всі присутні, коли з напутніми словами до випускників звернулася їхня класна мама – Н. П. Лук’янчук.

– Я пишаюся вами, мої діти. Ви справжня гордість нашої школи, – сказала Неля Петрівна.

Не забули винуватці урочистості про всіх вчителів, які вели їх 11 років стежками шкільних наук, які вчили читати й писати, відкривали чудесні світи літератури та точних наук, – дарували їм квіти, присвячували пісні, вірші.

Незабутні враження залишилися й від прощального шкільного вальсу.

Хвилювалися в той день не лише випускники, а й батьки. Шалено б’ються їхні серця, вони пам’ятають свій випускний вечір, вони були такі ж юні… А тут вже красуня донька на високий підборах, або ж серйозний, вищий за тата син. Ще зовсім недавно тримали їх, безпомічних немовлят, на руках. А сьогодні вони вже відлітають з батьківського гнізда.

Всі присутні не могли стримати сліз, коли діти присвячували поетичні рядки своїм батькам.

Особливо зворушливим був діалог між сином і мамою – Олександром та О. В. Цезарюк:

Не жалій мене, мамо, не треба.

І не думай, що я ще дитя,

Подивись у глибокеє небо,

На своє ти оглянься життя.

Як тобі було важко в дорозі,

Як тебе заставала гроза.

Я стою на твердому порозі,

Чому ж в тебе іскриться сльоза?

Ми  тебе, синочку, в радості зростили,

Давали з батьком раду, як могли,

В душі у тебе сонце засвітили

І для польоту крила надали.

Лети у світ, широкий і щасливий,

Синочку мій, мій соколе ясний,

Завжди будь щирий, незлобливий,

Будь людяний, мій сину дорогий.

А традиційний «Мамин вальс» вразив до глибини душі кожного, на материнських очах бриніла сльоза…

Щемними були слова привітання батьків В. Ю. Цезарюка та В. М. Манєєвої. Найтепліші, найдорожчі материнські руки передали випускникам хліб на вишитому рушнику. Батьки побажали своїм дітям, щоб їхній шлях у доросле життя був чистим, гарним і квітучим, як той рушник.

Від щирого серця вручила подарунок випускникам Новоєгорівської ЗОШ бабуся учнів, які навчалися в 11 класі, Олена Харлампіївна Дорошенко.

– Дорогі діти, дарую вам іменний рушник вашого класу. На цьому рушнику я вишила усі ваші прізвища, щоб ви завжди трималися один одного і як можна частіше збиралися біля цього рушника. Хай у вашому житті все буде добре, – сказала Олена Харлампіївна.

Коли урочистий вечір підійшов до кінця, матері взяли своїх дітей за руки і як єдину дружну родину провели по вишитому рушнику в самостійне життя. А татусі обсипали своїх дітей зерном пшениці, щоб на столі завжди був хліб, цукерками, щоб життя було солодким та грошима, щоб завжди був достаток у домі.

М. Довженко, В. Сухіна, К. Олійник, О. Цезарюк, В. Китиця, Г. Гніда, Є. Манєєв, Ю. Москвіна, А. Фоміна, М. Гаренко, К. Дорошенко, І. Мудрий – саме ці діти отримали в святковий вечір квиток у доросле життя. Закінчилася школа, підручники та контрольні роботи, попереду – щось нове: нові, вже дорослі вимоги, необхідність визначитися, сувора відповідальність.

У той день новоєгорівська школа нагадала мені осіннє дерево, від якого вітром часу відірвало 12 листочків – 12 випускників. Нехай же доля не розкидає вас дорогі діти, у буремному вихорі життя. Тож вперед, у доросле життя!

Юлія РУДЕНКО (ДУБОГРІЙ).