Біля сільського клубу сонячного суботнього ранку було людно. Так як стояла  тепла погода, то стільці й лавки для глядачів поставили надворі, перед клубом. Звуки музики скликали мар’ївців до центру села.
Вздовж вулиці вирував невеликий ярмарок. Люди купували яблука ЗАСТ «Зоря Інгулу», апетитну ковбасну продукцію ПП «Маліцький», свіжу рибу з Баштанки. Користувалася попитом і продукція ЗАТ «Баштанський сирзавод».
Відкриваючи свято, Мар’ївський сільський голова Надія Орлова звернула увагу всіх до подій 1820 року, коли поміщики Папенгут і Соковнін оселили на березі Інгулу кілька сімей, привезених з Росії. Відтоді село почало розростатися.
Спочатку воно називалося Папенгутово на честь одного з поміщиків, потім – Михайлівкою. У Михайла Соковніна була дуже вродлива дружина Марія, якою всі милувалися. На честь коханої дружини пан заклав гай на лівому березі Інгулу і назвав його її іменем – Мар’їн.
Легенда свідчить, що один красень-юнак із кріпаків закохався в дружину пана. Він дивився на Марію, як на богиню, щодня чекав її біля вхідної брами, не маючи ніякої надії. Просто милувався нею. Та пану Соковніну це не сподобалося і він вислав хлопця в Сибір. Прощання з односельчанами було дуже зворушливим. «Прощай, моя Марія, мої мар’ївці», – сказав юнак. Глибоко в душу запали людям ці слова. Тому селяни згодом вирішили перейменувати село в Мар’ївку.
І сьогодні тут живуть нащадки тих, хто оселився 190 років тому на берегах Інгулу. Це – сім’ї Літвінових, Єфімових, Орлових, Леонових та інших. Дуже цікава й подальша історія села. Під час громадянської війни в Мар’ївці були створені загони самооборони. Багато людей полягло в боротьбі з денікінцями.
Чимало мар’ївців не повернулося із фронтів Великої Вітчизняної. А з колишніх фронтовиків у живих лишився сьогодні лише учасник бойових дій, інвалід війни Михайло Маркович Скуратовський. Одна з вулиць села носить ім’я Героя Радянського Союзу, мар’ївця Миколи Будюка. Інша – чемпіона світу з плавання Семена Бойченка, який прославив рідне село на весь світ.
– Наше село  щасливе сьогоденням, – сказала Н. В. Орлова. – Воно живе повноцінним життям. Люди працюють, мають хліб і до хліба. Найбільший власник землі на території сільської ради – СТОВ «Авангард», яке очолює В. І. Левицька. До неї люди йдуть з усіма проблемами за допомогою й підтримкою.
Найбільший платник податків до сільського бюджету – Мар’ївська газокомпресорна станція. Працює на території сільради й ПП «Маліцький» під керівництвом Л. К. Кльоц, яка зі своїм колективом теж відгукується на проблеми сільської ради, жителів села.
В Мар’ївці працює велика кількість підприємців. Це – Богомолові, Челяки, Ковалі, Назарчуки, Луцкіни, Резніченко, Скоморох та інші, які теж поповнюють сільський бюджет.
Всі ці підприємства, підприємці й об’єкти соціальної сфери – ФАП, школа, дитсадок – вносять свій певний внесок у соціальний розвиток села, аби воно й надалі процвітало.
Привітати мар’ївців зі святом приїхали керівники району.
– Мар’ївка – одне з кращих сіл району, – сказав голова райдержадміністрації Іван Рубський. – Районна влада немало зробила для вашої сільської ради: реконструйовано систему опалення в Мар’ївській і Виноградівській ЗОШ, відновлено амбулаторію, ФАП. У Мар’ївській ЗОШ створено музей С. П. Бойченка тощо.
І. В. Рубський і голова районної ради М. П. Бенюх висловили щиру вдячність мар’ївцям за те, що дбають про своє село й люблять його.
На святі привітали найстаріших жителів села – 96-річну Ольгу Степанівну Майстренко та Євдокію Іванівну Кравченко. А вокальна група жінок-пенсіонерів «Журавка» дарувала всім українські народні пісні.
Н. В. Орлова привітала родини Руслана та Ірини Свирсів та Ігоря й Анастасії Майстренків, які поповнилися синочками – наймолодшими жителями Мар’ївки.
Чимало добрих слів сказали ведучі на адресу директора СТОВ «Авангард» Валентини Іллівни Левицької, яка 40 років трудового життя віддала господарству. Цій мудрій жінці притаманні відповідальність, принциповість, справедливість. Найголовніша її мета – турбота про людей. Ім’я В. І. Левицької занесене в Книгу слави села під №1.
Не одне покоління мар’ївців знає Лідію Василівну Резніченко, яка прожила в селі 50 років, працювала вчителем, а потім 20 років очолювала Мар’ївську ЗОШ. За її керівництва була збудована в селі нова школа. Вона організувала хор у клубі, часто вела концертні програми. Це – унікальна людина. Й сьогодні, перебуваючи на заслуженому відпочинку, Лідія Василівна живе активним життям. Вона – голова ветеранської організації, знає проблеми кожного пенсіонера, умілий організатор усіх заходів, співає й володіє мистецтвом слова. Її завзяттю й оптимізму може позаздрити й молодь.
Як шановану людину села, Л. В. Резніченко привітали і вручили подарунок. А Лідія Василівна, в свою чергу, експромтом видала віршовані рядки:
Піввіку в Мар’ївці живу,
Піввіку мар’ївців люблю,
Виховую всіх вас піввіку
І так буде довіку!
Від імені односельчан Н. В. Орлова висловила вдячність І. В. Рубському за його особистий внесок у соціальний розвиток села. Ще будучи депутатом районної ради минулого скликання, він дуже відповідально ставився до всього, за що брався. І нині все, що зроблено в школах, дитсадку, ФАПі, амбулаторії – за його участю. Тож і на нинішніх виборах Іван Васильович балотується до районної ради від Мар’ївської сільської ради. «Кандидатура гідна! Підтримаємо», – чулося з гурту людей.
На честь 190-річчя села біля клубу мар’ївці вирішили закласти парк і посадити в цьому році 190 саджанців катальпи, ялівцю, каштанів та інших порід дерев, які придбала сільська рада. Право посадити перші саджанці було надано Івану Рубському й Михайлу Бенюху.
А свято тривало. Були там і розіграші призів, і змагання, й розваги, в яких брали участь і молодь, і люди старшого віку. А душі мар’ївців звеселяли самодіяльні артисти.