 Щоб бути готовими до «сюрпризів» зими
Природа, не має поганої погоди. Та вона часом підкидає нам «сюрпризи», над якими не можна не замислюватися і не готуватися до найскладніших випробувань. Бо як інакше розцінювати те, що в останні дні листопада небо полосують блискавиці, оглушливо гримть грім, ллють ливні.
Навіть в аномально жарке літо, коли температура повітря сягала 40-градусної спеки, не було прямого попадання блискавки в житлові будинки. Днями ж, на вулиці 40 років Перемоги в Баштанці саме з цієї причини спалахнула пожежа у приватному будинку. Люди залишилися без даху над головою і лише завдяки щасливому збігу обставин ніхто не постраждав.
А синоптики й надалі прогнозують непередбачене: різке похолодання, посилення вітру і снігопади, а потім знову раптове потепління…На черговому засіданні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій при райдержадміністрації під керівництвом заступника голови РДА Олександра Процака, розглядалося цілий ряд важливих для життєдіяльності району питань. Одне із перших і головне: про готовність служб цивільного захисту району до дій в складних погодних умовах осінньо-зимового періоду.Було зазначено, що Український гідрометеорологічний центр інформує про переміщення через територію нашої держави кількох активних циклонів, отже очікується суттєве погіршення погодних умов. Довгострокові прогнози також не гарантують спокою взимку. Це може призвести до ускладнень або виникнення надзвичайних ситуацій на лініях електропередач, зв’язку, комунальних мережах, на автошляхах та в приватному секторі.З метою впровадження попереджувальних заходів і мінімізації наслідків від можливих надзвичайних ситуацій, підтримання постійної готовності до реагування на них, забезпечення стабільного функціонування систем життєзабезпечення населення, роботи організацій, установ, закладів освіти та охорони здоров’я, необхідно провести додаткові заходи.Як передбачено планом дій органів управління та сил цивільного захисту, необхідно створити резерви піску, солі, пально-мастильних матеріалів, підготувати технічні засоби, перевірити стан водовідвідних каналів та дренажних систем і привести їх у належний стан. А також слід завезти в села необхідну кількість продовольчих товарів, хліба, підготувати заклади охорони здоров’я, приміщення для прийому евакуйованих, пункт обігріву. На сьогодні ДП «Райавтодор» заготовило 158 тонн піщано-сольової суміші, КП «Добробут» – 40 тонн піску. Філією ВАТ «Миколаївобл-енерго», КП «Міськводоканал», ЦРЛ, ВАТ «АТП-14846», філії ВАТ «Укртелеком», УЕГГ, БМУВГ створено резерви відповідного обладнання, пально-мастильних матеріалів на період зимівлі.Головне зараз перевірити стан спеціальної техніки, що знаходиться на територіях міської і сільських рад, її готовність до залучення розчистки доріг та тротуарів у разі снігових заметів та ожеледиці. З власниками техніки слід укласти договори, аби трактори і машини в разі необхідності терміново були включені в роботу. Продовольчі запаси створюватимуться через торгові об’єкти. З управлінням економіки райдержадміністрації визначити джерела фінансування робіт щодо ліквідації наслідків негоди. Встановлені терміни, закріплені відповідальні за виконання наміченого.Підсумовуючи роботу, Олександр Процак підкреслив важливість піднятих питань, наголосив на неухильному виконанні прийнятих рішень, особливо стосовно забезпечення життєдіяльності району в період несприятливих погодних умовах, закликав до злагоджених дій і консолідації сил, адже зима пошле не одне випробування. І треба буде спільними силами гідно їх витримати.Галина МЕЛЬНИК.
Сивина відлічує роки…
Микола Ананійович Желєзний на своєму 83-літньому віку пережив і бачив чимало. В райцентрі його знають, як учасника бойових дій у роки Другої світової і як працелюбного комбайнера, який дванадцять років працював у Баштанській МТС і встановив кілька рекордів по намолоту зерна під час жнив у 50-ті роки минулого століття. …З далеких спогадів дитинства в його пам`яті навіки залишився холодний весняний день 1929 року, коли в їхню сім`ю прийшли місцеві «активісти».– Проживали ми тоді в селі Зелений Яр, – розповідає співрозмовник. – Батько був одним із тих, хто не поспішав вступати до колгоспу. Для роз`яснювальної роботи з цього приводу завітали представники «буксирної» бригади Іван Мороз і Григорій Смола. Реквізували для потреб колгоспу все, починаючи від фотопортретів, що висіли на стіні, до самовара, який забрали прямо зі столу.Побачили в дворі однорічного бичка і стали його відв`язувати, щоб забрати з собою. Батько не витримав, ударив люшнею від ярма одного з незваних гостей. А наступного дня долю нашої сім`ї вирішила «трійка» ОДПУ. Батька заарештували (він помер у тюрмі в 1938 році), а матір, мене і старшого брата Івана виселили з нашого будинку. Нас прийняли до себе жити близькі родичі матері в селі Зелений Гай. Брат Іван помер в 1941 році, застудившись від довгого перебування в підвалах, які в той час були обладнані під бомбосховища. А я в шістнадцятирічному віці був вивезений до Німеччини. Дорогою, на станції Перемишль нам разом з товаришем Павлом вдалося втекти. Через кілька тижнів блукань ми потрапили на окуповану територію Білорусії. Там нас прихистив лісник і в нього ми знаходились до звільнення Радянською Армією. В 1944 році сімнадцятирічний Микола Желєзний воював у складі 70-ї армії 2-го Українського фронту. Двічі був поранений, востаннє контужений в боях на річці Одер. День Перемоги довелось зустріти в одному з військових шпиталів Південного Уралу. Після лікування продовжив службу у складі внутрішніх військ Сибірського військового округу, звідти був демобілізований у 1951 році.Після повернення в рідні місця М. А. Желєзний пішов працювати в Баштанську МТС. Згодом закінчив Березнегуватську школу механізаторів і повернувся в трудовий колектив, де незабаром став одним з кращих комбайнерів району.– Найбільш пам’ятним для мене був 1955 рік, – згадує Микола Ананійович. – Я тоді намолотив 12800 тонн зерна на площі 311 гектарів і зайняв друге місце в районі після Героя Соціалістичної Праці Семена Чигрина. В тому ж році я був нагороджений медаллю «За трудову доблесть». В цілому на святковому піджаку Миколи Ананійовича два ордени – Великої Вітчизняної війни та «За мужність» і близько десятка медалей. А одягати той піджак доводиться не тільки в свята, а й в дні виступів хору ветеранів районного Будинку культури, активним учасником якого Микола Ананійович є протягом багатьох років.– Роки беруть своє, – говорить ветеран. – У пам`яті стираються імена і обличчя товаришів, з якими пройшли роки юності. Нещодавно дізнався, що помер Іван Козирєв з села Явкине, з яким довелося служити в армії. А ще раніше пішли на той світ Григорій Кравець і Олександр Пікуль, з якими їхали в однім ешелоні в Німеччину. А ось прізвище Павла, з яким ми тікали з Перемишля, забув. Адже спілкувались ми тоді в основному за прізвиськами. Павла всі називали Ворошиловим, а мене – Чумою.З грудня нинішнього року М. А. Желєзному виповнюється 83 роки.Незважаючи на безліч життєвих незгод, він зумів зберегти і пронести найголовніше – любов до праці, відданість землі, на якій народився і виріс. Ці якості він зумів передати своїм синам Олександру і Леоніду, внукам і правнукам, які будуть вітати його в цей день.Олександр БАСЕНКО.
|
|
