Бути коханою й бажаною – заповітна мрія кожної жінки. Усе добре в світі від жінки. Від її тонкої і ніжної душі, турботливих і працьовитих рук.

У переддень Міжнародного жіночого дня хочу розповісти про жінку, матір, дружину, доньку, яка на алтар родинного щастя поклала всю себе. Це – Раїса Георгіївна Тонкоглас з Баштанки.

Вперше зустрівшись з Раїсою Тонкоглас, ніколи б не повірила, що в цієї молодої, гарної жінки шестеро дітей. Це – справжній подвиг у наш час. Спілкуючись з нею, не почула скарг ні на дефіцит коштів, ні на недостатню житлову площу для такої великої родини. Адже живуть Тонкогласи на 42 квадратних метрах загальної площі.

– Ми звикли до нашої квартири, – усміхається Раїса Георгіївна. – Найголовніше, щоб усі були здорові. В мене хороший чоловік, турботливий, щирий, лагідний. Має золоті руки. В квартирі все лагодить, майструє сам. Мені дуже пощастило, що маю такого чоловіка. Я за ним, як за кам’яною стіною. Якщо мене немає вдома Сергій і їсти приготує, і попере, і в квартирі лад дасть, і за дітьми догляне.

Виросла Раїса у Виноградівці. Перша зустріч із Сергієм відбулася ще в 1989 році, коли він приїздив до сестри в гості з Баштанки. Тоді молоді люди не звернули один на одного ніякої уваги. Раїса пішла вчитися в Миколаївський суднобудівний технікум, а Сергія призвали в армію.

Та від долі не втечеш. Після закінчення навчання за направленням Раїса працювала в селі Тарасівка бухгалтером у колгоспі «Червоний прапор». Якось у контору зайшла дівчина і попросила зателефонувати в Баштанку (тоді телефон був лише у колгоспній конторі і на пошті). Розмовляючи зі своїм хлопцем, вона дізналася, що він зустрівся з другом Сергієм, який прийшов з армії. Почувши прізвище Тонкоглас, Рая сказала, що знає його. Дівчина в свою чергу спитала, чи не знає Сергій Раю Чурчук з Виноградівки і дала їй телефонну трубку. Молоді люди поспілкувалися по телефону. Потім зустрічалися на автовокзалі в Баштанці, поки дівчина чекала на свій автобус до Виноградівки. Згодом Сергій почав приїздити в Тарасівку. А через півроку вони побралися. Було це 15 жовтня 1994 року.

– Наше весілля співпало з вінчанням Алли Пугачової і Філіпа Кіркорова, – сміється Раїса Георгіївна. – Але, на щастя, наш союз виявився тривалішим і міцнішим. Ніколи не думала, що матиму стільки дітей. А тепер не увляю, що могло бути по-іншому.

Через рік у родину Тонкогласів прилетів перший лелека, принісши їм донечку Юлечку, потім Настуню, Оленку, Сашка, Дмитрика і наймолодшу Софійку.

П’ятнадцятирічна Юлія нині навчається в 10 класі Баштанської ЗОШ №1. Це – перша мамина помічниця і розумниця. Дівчина добре вчиться, відвідує спортивну секцію, займається на тренажерах, любить танцювати. Завжди вболіває за молодших сестер і братів. Дуже відповідальна.

Тринадцятирічна Настя – мамина помічниця на кухні, любить експериментувати, порадувати рідних смачною стравою на свята. Рано встане, аби ніхто не заважав. Не любить, щоб їй підказували, вчиться на своїх помилках.

Десятирічна Оленка дуже любить вчитися, у всьому бути  першою. Батьки віддали її до гімназії. А ще її стихія – танці. В Лєни дуже тісний зв’язок з дев’ятирічним братиком Сашком, яким вона опікується з дитинства. Він дуже ласкавий хлопчик, але трішки ледачкуватий. Ніколи нікому не скаже грубого слова, завжди усміхається. Сестри мають великий вплив на нього, тому ніяк не може вибрати собі заняття до душі: то займався танцями, то грав у футбол.

Чотирирічний Дмитрик – домашня дитина, дуже прив’язаний до мами та наймолодшої Софійки, з якою постійно грається, піклується про неї. має гарну пам’ять. За 2-3 дні вивчає напам’ять будь-яку казку, вірші, знає їх багато.

Наймолодша (1 рік і 5 місяців) Софійка – улюблениця всієї родини. Всі її дуже люблять, балують. І вона цим користується. Якщо заплаче, то буде все по її. А ще вона – маленька кокетка. Любить одягати новий одяг і крутиться перед дзеркалом. Знає, що таке косметика і як нею користуватися. А ще любить, коли їй читають, особливо Діма.

Спілкуючись із Раїсою Георгіївною, питаю, як така велика родина розміщується на 42 квадратних метрах? Чому не подають на розширення житлової площі?

– Ви знаєте, після 13 років оббивання порогів державних установ, щоб мене з дітьми приписали в цій квартирі, я більше нічого не хочу. До того ж, у міській раді все-одно підходящого житла немає. Ми дуже любимо свою квартиру і не уявляємо іншого житла.

– Чи вистачає коштів на таку родину?

– Хотілося б, щоб у чоловіка була хороша постійна робота. В нього золоті руки. Крім цього, нам допомагають мої батьки, чоловікова мама і його сестра, які живуть у селі.

Моя мама завжди говорить: «Бог дав дитину, дасть і для дитини». Ми намагаємося дати своїм дітям все, в першу чергу, нашу любов і турботу. Адже гроші не замінять батьківської любові. Дитина по-винна, перш за все, стати доброю, чуйною, турботливою.

– Як ви цього вчите своїх дітей?

– Кожен член нашої родини має свої обов’язки. Діти горою стоять один за одного. Ми влаштовуємо сімейні свята, до яких готуємося всі разом. Наприклад, на день народження печемо торт. Кожен вносить свою часточку. Так само готуємо великодні страви. Це – цілий ритуал, коли сідаємо всі разом і малюємо писанки, в кого вийде краще. На мою думку, з дітьми треба спілкуватися частіше, цікавитися їх думкою, рахуватися з нею, залучати дітей до розподілу сімейного бюджету.

– У вас багато гарних в’язаних речей, хто цим  займається?

– звичайно, в’яжу речі я. Дівчатка теж уміють, але в них не вистачає часу. Моделі придумую сама. Коли бачу гарні нитки, не можу пройти мимо, щоб не купити. особливо багато в’яжу для дівчаток, адже вони більші модниці, ніж хлопчики. І взагалі, не уявляю себе без в’язання. Це своєрідний відпочинок від домашніх турбот.

Коли прийшов Сергій Володимирович, попросила його сказати пару слів про дружину.

– Рая в мене розумниця і найгарніша в світі, бо вона моя дружина і мати моїх дітей.

Ось так коротко, але краще не скажеш.

У переддень свята хочу побажати Раїсі Тонкоглас не розхлюпати жодної краплини свого щастя бурхливою дорогою життя. Нехай діти зігрівають Вас теплом і любов’ю, щастям і радістю, якими Ви так щиро обдаровуєте їх.

Олена ВИНОГРАДОВА.