Більша частина життя Івана Кириловича пов’язана з Одещиною, де він
народився й виріс.
Війна застала його в Старокостянтинові на Хмельниччині, де юнак проходив
строкову службу. Коли на нашу землю на світанку впали перші бомби, сонні
солдати нічого не могли второпати. Але за мить зрозуміли, що це були не
військові навчання, а справжня війна. А у них – на 7 солдат 1 гвинтівка.
В перший же день вій-ни боєць Іван Паскаль одержав важку контузію, в
результаті чого було пошкоджено барабанні перетинки. Підлікувавшись у шпиталі,
він знову пішов на фронт. До кінця війни служив у СМЕРШі в контррозвідці, має
чимало бойових нагород.
У 1945 році, коли наші війська гнали ворога на захід, в його лігво, їх
роз’єднали: частина пішла на Берлін, іншу направили на Далекий Схід, в Халхін-гол, де було створено додатковий фронт
на погашення вогнища, розпаленого японськими імперіалістами.
Бої на далекому Сході були
не менш кровопролитними, ніж з фашистами на рідній землі. Підступні японські
самураї підстерігали на кожному кроці наших бійців. Їх вирізали десятками.
На щастя, та війна скінчилася швидко і в 1946 році Іван Паскаль повернувся
додому. А через рік одружився з коханою дівчиною Тасею з багатодітної сім‘ї. І
ось уже 64-й рік вони живуть у любові й злагоді. Іван Кирилович працював
бухгалтером-рахівником у Красноокнянській МТС на Одещині, а Таїсія Василівна –
медсестрою в райлікарні. Виростили двох чудових доньок, для яких батьки стали
взірцем ідеального подружжя. Старша донька живе в Естонії, а молодшу Аллу разом
з чоловіком Миколою після закінчення Одеського інституту народного господарства
доля закинула у Виноградівку. Довгий час подружжя Потишняків працювало
головними спеціалістами радгоспу «Виноградівський». Це – шанована в селі
родина. Сюди ж у 1985 році перевезли й батьків з Одещини. І ось уже 26 років
минуло, відколи Іван Кирилович і Тася Василівна поріднилися з Виноградівкою.
За словами Мар’ївського сільського голови Надії Орлової, сім’я Паскалів –
це взірець високої інтелігентності, освіченості, добропорядності,
толерантності, культури. А ще Іван Кирилович і Тася Василівна, якій 84 роки, –
зразок подружньої вірності. Свої почуття вони пронесли через усе життя, не розхлюпавши
й краплини любові і поваги один до одного. Це – справді приклад для
наслідування. Недарма до них так тягнуться люди.
Іван Кирилович і сьогодні впевнений, що тільки завдяки коханій дружині він
дожив до такого поважного віку. Бо вона є й рятівницею, й опорою, й порадницею,
й тонким психологом.
Привітати Івана Кириловича з ювілеєм приїхали з
квітами й подарунки голова райдержадміністрації Іван Рубський, заступник голови
районної ради Валентина Каратєєва, начальник УПСЗН Ніна Якимчук, голова
районної ради ветеранів Лідія Андреєва, сільський голова Надія Орлова. Вони
бажали ювіляру доброго здоров’я, дожити до 100 років у парі зі своєю дружиною.
– Ваше життя – це приклад для молодого покоління, – сказав І. В. Рубський.
Івана Кириловича й Таїсію Василівну дуже зворушила така увага з боку
районного керівництва. Вони, в свою чергу, побажали й нам довгого й щасливого
життя.
Валентина
СВИРСА.
