Ехінококоз — тяжка хронічна хвороба людини, яка викликається паразитуванням личинок гельмінта. На території СНГ циркулюють два види ехінококозу – свинячий та овечий. У нас в районі щорічно реєструються випадки свинячого ехінококозу серед тварин. У 2004 році було зареєстровано 2 випадки серед людей, у яких були уражені печінка та легені. Джерелом інвазії виявилася домашня собака.

Щоб запобігти цьому захворюванню треба його знати. Перш за все,  це – дрібний паразит довжиною 5,4 мм. Його тіло складається з 3-4 члеників, з яких тільки останній найбільший, саме в ньому знаходиться до 800 яєць. Джерелом інвазії при ехінококозі є собаки. Тривалість життя паразита в кишках собаки 5-6 місяців, іноді близько року.

Для подальшого розвитку яйця повинні потрапити в травний канал проміжного хазяїна. Зараз відомо 47 видів ссавців, які є проміжними хазяями ехінокока (люди, вівці, свині, велика рогата худоба, кози, олені, лосі, верблюди, мавпи та ін.). У травному каналі проміжного хазяїна оболонка яйця руйнується. Звільнений зародок паразита проникає в стінку тонкої кишки, а далі – в кровоносні капіляри і систему ворітної вени. В результаті цього значна частина онкосфер заноситься переважно в печінку. Тому печінка частіше від інших органів уражається ехінококозом. Решта зародків проходять печінковий бар'єр і через нижню порожнисту вену та правий шлуночок серця попадають в легені, де частина онкосфер затримується в легеневих капілярах, а частина потрапляє у велике коло кровообігу і може занестися в різні органи і тканини хазяїна.

Основну роль у зараженні ехінококозом людини відіграє її близьке побутове спілкування з інвазованою собакою. Людина може заразитися при догляді за вівцями, їх стрижці, а також при вживанні сирих овочів (редька, цибуля, полуниця тощо), забруднених фекаліями собак.

На організм людини ехінокок чинить токсичний і механічний вплив.

Ехінококоз у людини частіше локалізується в печінці (45-85%) і легенях (10%). При ехінококозі печінки хворий скаржиться на тиснення і біль в правому підребер’ї або надчеревній ділянці. Печінка збільшена і м’яка або тверда, в залежності від локалізації кісти і тривалості хвороби. Ехінокок печінки росте повільно. У зв’язку з цим клінічні прояви захворювання в більшості випадків виникають пізно, коли ехінококові пухирі досягають значних розмірів.

Дуже небезпечні при ехінококозі ускладнення, зв'язані з розривом пухиря або його нагноєнням. Найчастіше пухир проривається у черевну порожнину. Розрив пухиря відбувається під дією травми, іноді незначної. Це веде до обсіменіння черевної порожнини і розвитку в ній множинних ехінококових пухирів та перитоніту. Ехінококова рідина, що вилилася, може призвести до анафілактичного шоку і смерті хворого.

Першими симптомами захворювання легень на ехінококоз є відчуття здавлювання в грудях, сухий і тривалий кашель, кровохаркання, задишка. Пізніше спостерігаються випинання відповідної половини грудної клітки, притуплення перкуторного звуку, зміщення сусідніх органів. Прорив ехінококового пухиря легень частіше стається в бронхи. При цьому спостерігаються блювання, надсадний кашель, кровохаркання. При прориві в плевру з’являється сильний біль у боці з явищами колапсу, потім розвивається плеврит.

Ехінококоз не піддається лікуванню. Він видаляється тільки хірургічним шляхом. Достовірний діагноз може бути поставлений лише на основі комплексного обстеження хворого клінічними та рентгенологічними методами.

Яких же правил треба дотримуватися, аби не захворіти? Перш за все, особиста гігієна: мити руки перед їжею, після прогулянок з тваринами, дотримуватися безпеки при обробці шкір диких тварин, ретельно мити овочі, фрукти, зелень кип'яченою водою. З метою попередження зараження собак ехінококозом – проводити дегельмінтизацію домашніх і службових собак. Раз на рік проходити медичне обстеження.

Олександр БОНДАР,

головний державний санітарний лікар Баштанського району.