12 липня, в день святих апостолів Петра і Павла, що вважається маківкою літа, разом з директором ПП «Злагода», депутатом районної ради Анатолієм Каленіченком оглядаємо степові володіння підприємства, де повним ходом йде косовиця ранніх зернових. Ячмінь уже зібрано й сховано в комори. Нині на часі – озима пшениця й ріпак, заготівля кормів для тваринництва. Адже «Злагода» розвиває ще й молочне скотарство на відміну від всіх інших сільгосппідприємств, які вважають цю галузь збитковою. Тому й заготовили єрмолівці вже 300 тонн сіна люцерни, запасаються соломою. Нині приступають до тюкування другого укосу багаторічних трав.

Однак сьогодні головна увага прикута до зернового лану, бо то чи не найголовніший показник, від якого залежить фінансовий стан сільгосппідприємства й добробут людей, які довірили «Злагоді» свої паї. Тож уся техніка нині задіяна на збиранні врожаю.

На полях «Злагоди» працює нині два «Дони», за кермом яких досвідчені механізатори Олександр Дідан і Сергій Озеров, та німецький красень «Claas», яким керує Володимир Каленіченко.

– В цьому році наші поля опадами не обділені. Тому й посіви стоять чисті, рівні, без бур’яну, – не без задоволення розказує Анатолій Миколайович. – До того ж, посіяні озимі були по мінімальній (нульовій) технології. Тобто, грунт після збирання врожаю не дискували, а запускали подрібнювач рослинних залишків (мульчувальник), який перебивав солому чи стебла соняшнику й рівномірно розкидав їх по полю. А зерно заробляли в грунт як зазвичай. Цим самим зберігається волога в грунті.

– Ось ця пшениця «антонівка» була посіяна після збирання соняшнику, – показує А. М. Каленіченко, – а погляньте, яка гарна, не менше 30 центнерів з гектара дає. Ми вчасно її підживили, обробили проти клопа-черепашки.

До краю загінки «доплив» «Дон». Комбайнер Олександр Дідан підтвердив слова керівника:

– Коли поля чисті, то й зерно вимолочується краще, й працювати легше.

– Але це ж і ваша заслуга є в тому, що вони чисті, – кажу.

Олександр ніяково посміхнувся, а Анатолій Миколайович додав:

– Це у нас спеціаліст широкого профілю і завантажений найбільше. Коли треба, пересідає на трактор і готує грунт, і культивує, й підживлює посіви. Ось закінчить косовицю, пересяде на трактор. Я дуже ціную таких людей, хоча й ставлю кожному високі вимоги.

З гордістю називав керівник «Злагоди» й імена механізаторів Сергія Озерова, Володимира Каленіченка, водіїв батька й сина Олега Андрійовича та Олега Фучило, які працюють на совість. Таким людям і кращу техніку довіряти не гріх.

Каленіченко розповів, що господарство поповнили молоді трактористи з Привільного після закінчення Баштанського ПТУ. Поставив їх на постійні місця на ферму трактористами, скотарями. На роботу добираються власним транспортом, а бензин виділяє керівник господарства. Всього більше 20 чоловік працює нині на постійній і тимчасовій роботах на всіх виробничих ділянках.

Поряд із заготівлею соломи на ферму, почали возити й пайовикам по 3 грн. за тюк. Як сказав А. М. Каленіченко, соломою забезпечать усіх. Пшеницю на паї даватимуть по 1200 грн. за тонну. А кому конче потрібно зараз, видають по 2-3 цнт. Заробітну плату в господарстві виплачують своєчасно.

Кипить робота й на току, де в буртах насіння ріпаку та пшениці. Процесом очищення, сушіння, відвантаження зерна керує завідуючий током Василь Петренко. Під його керівництвом з десяток постійних і тимчасових робітників. Прийшли підзаробити й школярі Іван Гацинюк, Славко Бейсюк та Іван Гончаренко. Готові виконувати всю роботу, яку їм доручать.

Нелегко нині й працівницям «гарячого цеху» – кухарям Світлані Матвеєвій і Олені Катан, адже двічі на день вони готують гарячу їжу майже для 40 жниварів. Ми застали їх, коли вони саме фасували запашний борщ, кашу по півлітрових банках, складали їх у коробки. А директор або його заступник Микола Приходько доставляють обіди й вечері прямо в поле до комбайнів, на тік. Таким же чином доставляють і мінеральну воду, цигарки.

Похвалився Анатолій Миколайович і новинкою – 40-гектарним полем розторопші плямистої, яка сягає майже до пояса. Ця культура із яскравими запашними квітками вперше з’явилася на єрмолівській землі. На зеленому полі – жодної бур’янини і попередник для інших культур це чудовий.

Каленіченко поглядає на небо, де кучкуються «діди»:

– Тільки б дощу не було, щоб дало завершити косовицю, – каже Анатолій Миколайович. – Давно вже помітив: якщо на Петра і Павла дощ, то негода буде й до кінця літа.

Здається, хвилювання його були марними, бо сонце знову визирнуло з-за хмари. А до спеки під час жнив хліборобам не звикати. Така вже їх селянська доля і відповідальність велика. Бо вони – годувальники наші.

Валентина СВИРСА.