Підкоряючи сходинку за сходинкою, наш район впевнено лідирує у багатьох напрямках. Інакше б не їхали в Баштанку за досвідом з усіх куточків держави.

Візитною карткою нашого міста можна по праву вважати закрите акціонерне сільськогосподарське товариство «Зоря Інгулу», яке не лише гідно представляє садівничу галузь району, а вже давно завоювало марку одного із ведучих господарств України. Тож на його базі нерідко проходять обласні та всеукраїнські науково-практичні семінари. Учасники таких заходів знайомляться з передовими технологіями, що сміливо і успішно впроваджуються  на 800-гектарному фруктовому масиві.

Фанатом своєї справи можна назвати директора товариства, заслуженого працівника сільського господарства Сергія Кравцова, який впродовж 16 років роботи на цій посаді виробив свої методи господарювання. Однак ніколи не дозволяє собі зупинятися на досягнутому. Новатор по натурі, він постійно веде пошук шляхів удосконалення. Знаходить, знову до чогось прагне. І знає, до чого. Такий вже він – почерк Кравцова.

Днями С. А. Кравцова було нагороджено грамотою Президії Ради Всеукраїнської організації інвалідів війни та Збройних Сил медаллю «За соціальний захист інвалідів війни», яку йому вручив голова райдержадміністрації  І. В. Рубський разом з головою Миколаївської обласної організації інвалідів війни та Збройних Сил В. А. Донченком та його заступником Л. М Ушиною.

– Це – єдина нагорода в області, – підкреслила Людмила Миколаївна. – Адже Сергій Андрійович опікується не лише інвалідами війни району, а й області. Крім цього, він допомагає інтернатам, дітям-інвалідам. Щоб отримати таку нагороду,  треба бути справжнім опікуном, добросердечною людиною.

С. А. Кравцов подякував за високу нагороду, наголосивши, що це заслуга не лише його, а всього трудового колективу товариства.

Рівненькі рядочки фруктових насаджень зливаються з небокраєм. Переважна більшість плодових дерев вже звільнилися від плодів і тепер спочивають під теплим сонцем. Садівники пораються на останніх яблуневих гектарах, збираючи щедрий урожай. Плоди, як у казці, «наливні», «золоті», соковиті, дорідні, ваговиті. Червонобокі, вони буквально обліпили гронами гілки і невимовно гарно  конт-растують із зеленим листям.

Збиральна напруга тут особлива. Вона не закінчується за 2-3 тижні, як жнивна пора під час косовиці зернових. Адже ростуть в саду практично всі плодові культури півдня України – черешня, вишня, персик, абрикос, алича, слива, яблуко, груша, айва. І всього – не по одному сорту, кожному з яких потрібно створити відповідні умови.

Звісно ж, як і скрізь в агропромисловому комплексі, не все залежить від людей. Їхній копіткий труд нерідко безжально нищать примхи погоди.

– Так, не балує нас погода, – підтверджує цю думку Сергій Андрійович,  – бувають такі форс-мажорні обставини, що зводять нанівець всі наші розрахунки і сподівання. За останню п’ятирічку ми лише два роки одержали заплановані 6-7 тис. тонн продукції. Вийдемо на ці показники і в нинішньому році, незважаючи на досить сувору зиму. Вона була для нас не дуже складною, завдяки великим снігопадам. В січні при 25-градусних морозах, постраждали бруньки персика, тож 10-15 відсотків урожаю  втратили лише на цій культурі. Осінні дощі теж внесли свої корективи. Яблука сорту «Катерина» набралися зайвої вологи, тріснули, тож тонн 40 доведеться реалізувати на сік, а значить – по нижчій ціні.

Що ж примхи погоди, як і примхи ринкових відносин, собі на службу важко поставити. Лідер за покликанням, Сергій Кравцов перед труднощами ніколи не пасує. І люди довіряють  своєму керівникові. Не раз доводилося бути присутньою на звітних зборах цього колективу. Зароблені кошти, вони, як акціонери, не поспішають розібрати по власних гаманцях, хоча гроші в нинішню дорожнечу нікому зайвими не бувають. Зголошуються пустити їх на розвиток своєї галузі, знають, що від того буде лише користь.

І, напевне, приємно людям відчувати свою, бодай невелику причетність до тої чи іншої новації. Одне лише крапельне зрошення чого варте.

– Для подачі інгульської води побудували 7-кілометровий водопровід. Це досить недешево. Але додало господарству стабільності і впевненості, – розповідає директор ЗАСТ, – запровадження такого поливу дало змогу кожному дереву одержувати необхідну вологу. Цей процес регулюється суворо по лічильнику, встановленому на насосній станції. Дози розраховуються згідно особливості сорту. Користуючись нагодою, хочу подякувати директору Баштанського управління водного господарства В. І. Лебедєву за те, що при всіх складнощах і негараздах зумів зберегти зрошення і ми змогли провести свою магістраль водогону. Прислухався до його порад, разом думали, як краще побудувати водосховища і наповнити їх.

Бачила ті досить об’ємні резервуари. Один із таких накопичувачів вміщує 20 тисяч, другий 10 тисяч кубометрів води. Видовище вражає. Не дивно, що воно викликає жвавий інтерес садоводів багатьох областей нашої країни. «Привіз» цю ідею С. А. Кравцов із Ізраїлю, куди їздив повчитися. Вразила простота і економічно не дорога технологія облаштування цих штучних ставків. Знайшли на території саду підходящі місцини, вирили величезні котловани, придбали спеціальну плівку, розміряли її, склеїли особливим способом і встелили дно та боки, побережжя по плівці залужують травою. І герметичність надійна, і строк експлуатації  чималий, і на зиму воду можна не випускати. Навіть рибу спробували розвести. На жаль, цей експеримент не вдався через не відповідність санітарним нормам  води.

Не секрет, аби одержати хороший урожай, треба витримати всі вимоги технології вирощування, які в наш час просто не можуть обійтися без міндобрив, засобів захисту рослин. Думають в товаристві, як відійти від хімічних сполук і вирощувати екологічно чисту продукцію. Є тут гектарна контрольна ділянка саду, над якою висить феромонна хмара. Вона рятує дерева від плодожерки. Вчені змогли розшифрувати код запаху комах і винайшли феромонні ловушки, що покликані «обманювати» метеликів-самців. Летять вони туди, де фактично немає самок, а значить  і немає розплоду гусені. Якщо цей біологічний метод буде вдалим, максимально зменшиться кількість хімічних обробок дерев.

– Цей засіб не дешевий, але за ним майбутнє, – підкреслив Сергій Кравцов.

Екскурсія по саду справила приємне враження і від побаченої там сучасної техніки. Дещо закупили здебільшого за кордоном, дещо місцеві умільці і ерудити удосконалили. Справа в тому, що інтенсивна технологія вирощування та обробітку саду потребує спеціалізованої техніки. Звичний для нас вітчизняний трактор в ці рядки не зайде навіть по своїй ширині. Тож в «Зорі Інгулу» пораються косарки польського та голландського виробництва, подрібнювач гілок, насоси розприскувачів – італійські. А це чималі затрати. Хоча на практиці вони себе виправдовують. Скажімо, подрібнювач гілок служить добру службу після обрізки дерев. Раніше їх стягували на край, випалювали. Нині ж здрібнюють гілки. Вони частково притоптуються, частково заростають травою, яку викошують п’ять разів на сезон. Тож відбувається природно-біологічний процес залуження і в міжряддях утворюється тверде покриття, по якому люди через пару годин після дощу спокійно збирають фрукти у спеціально виготовлені фруктові сумки. Тут же висипають їх у контейнер, зчепи яких (по десять контейнерів у тракторному причепі) рухаються разом із збирачами (теж використано європейський досвід).

Про працівників саду керівництво дбає по-особливому. Півтори сотні тут постійних працівників і стільки ж найманих.

– Беремо на роботу майже круглий рік, адже цикл у нас замкнутий. Щоб закласти основу під урожай наступний, слід і в холодну пору року нормувати врожай, формувати їхню крону, – ділиться думкою Сергій Андрійович, – а тут без людей не обійдешся. І не такий це легкий труд, як може здатися на перший погляд. Обрізати дерево слід кваліфіковано, щоб не зашкодити йому замість користі. Та й при збирання урожаю потрібно не просто зірвати плід, важливо зберегти його товарний вигляд.

Працюють в саду не лише баштанці, а й жителі навколишніх сіл. Підвозять на роботу і після роботи доставляють додому працівників із сіл: Добре, Новоєгорівка, Добра Криниця, Родники, Виноградівка, Інгулка, Плющівка, Новосергіївка  та інших. І готові тут таким чином працевлаштувати і гідно оплачувати працю мешканців інших сіл. Єдина умова – аби в селі набиралося зо два десятки чоловік, щоб не було невиправданих збитків від транспортних витрат.

Скористалася можливістю і підійшла в саду до кількох збирачів яблук із запитанням: «Зарплатою задоволені?». Відповідь була приблизно однаковою: «Так. Регулярно, двічі на місяць одержуємо гроші». А сільські мешканці ще й додавали: «Спасибі за те, що маємо цю роботу, адже у нас тепер ніде працювати. Та ще й на місце роботи підвозять».

Розповіли, що заробіток залежить від виконаної роботи. Одні за день заробляють по 30-40 гривень, інші по 100-150 грн. Крім основного заробітку, мають можливість за пільговими цінами виписати фрукти. На звільнених після розкорчовки садооборотних площах, (а це щороку близько 200 га), вирощують садівники зернобобові культури та соняшник. Під урожай наступного року вже заклали основу – засіяли озимину. Отже, і зерно, і олію теж виписують по знижених цінах.

В літню пору всіх бажаючих членів бригад, почергово безкоштовно возять на відпочинок до моря. Робітникам саду видається спецодяг, механізаторам готують гарячі обіди, нині йде ремонт їдальні під модне нині «євро». Тимчасові працівники на рівні постійних одержують все – йдуть відрахування у пенсійний фонд, оплачуються лікарняні тощо. Робиться все, щоб працівники саду були соціально захищені.

Не забувають і про пенсіонерів. Жнива  в садівничому підприємстві розпочинається влітку і закінчується пізньої осені. І кожен вид фруктів завозять своїм людям похилого віку.

Садівники задоволені, бо добрі наміри, мають добрі наслідки. Розумний і розсудливий, їхній директор недарма набув хорошої репутації не лише в районі, області, а й по всій Україні, сміливо впроваджує в себе європейський досвід. Сергій Кравцов і команду собі вдалу підібрав. Сад не може обійтися без головного агронома Костянтина Лукіна, а він й сам не може обійтись без саду. Знає кожен його куточок, є теж ініціатором багатьох починань. До дорученої справи ставиться добросовісно, добре розуміючи, що найменший технологічний збій обов’язково позначиться  на врожаї.

Чіткий розрахунок – необхідна умова створити  економічне підгрунтя. Допомагають скрупульозно і ощадливо вести господарство – заступник директора Лідія Кравцова та головний бухгалтер Людмила Безручко.

Самовідданість, самодисципліна, високе почуття обов’язку притаманні Михайлу Полянському, який займається будівельними роботами і реалізацією продукції.

На совість виконує покладені на нього обов’язки головний інженер Сергій Єсипенко. Вміло організовує роботу мехзагону його начальник Олександр Шаповал. серед кращих механізаторів: Віктор Павленко, Валерій Сірак, Дмитро Романчук та Дмитро Шевчик.

Чимало добрих слів сказав С. А. Кравцов на адресу бригадирів Антоніни Яримчук, Тамари Акімової, Альони Приходько, Марії Дячук, Ірини Шегеди.

Сумлінно ставиться до своєї відповідальної справи інженер-енергетик Юрій Єрема.

Серед рядових працівників саду виділити кращих досить складно, адже недобросовісні в цей трудовий колектив просто б не вписалися. Ось лише імена кращих із кращих – Валентина Власовець, Ніна Приходько, Валентина Пісковець, Світлана Вилкул, Марія Луценко, Тетяна Крижанівська, Наталя Пащенко, Тетяна Савицька, Лада Іванова, Ольга Рудніцька.

У великому колективі кожен виконує свої функції і працює на кінцевий результат, бо є  спільна мета, спільні інтереси і щоденні клопоти.

Що ж до проблем, то їх тут, як і скрізь нині, вистачає. Економічна криза в країні, не могла не накласти свій відбиток і на роботу садівників. Це і відсутність обіцяної державою дотації за закладку нового саду (за п’ять років висаджено більше 200 га високоефективних садів), на проведення крапельного зрошення, дорожнеча на техніку, отрутохімікати, пальне. На 90 відсотків готовий до експлуатації консервний цех, та запуск його затримується через відсутність коштів. Те, що виручать  від нинішнього урожаю, вирішили витратити на погашення кредитів.

Дуже трудомістка і високозатратна робота із розкорчовуванням старих «зношених садів».

– Набагато дешевше посадити новий сад, ніж його викорчувати, – каже Сергій Кравцов, – старі, відпрацьовані площі – це розсадник шкідників і хвороб не лише для нашого підприємства, а й для району. Останні роки ми одержуємо на рекультивацію допомогу від обласної влади, райдержадміністрації, районної та міської рад. І дуже їм вдячні за розуміння та підтримку.

– Знаю, що головне для вас, як керівника, подешевше виростити і подорожче продати. Ринок збуту фруктів у вас досить широкий. Однак в нашому районі не всі смакували черешнями, аличею чи яблуками із «Зорі Інгулу», хоча й продаєте їх майже цілорічно в райцентрі. Чи не плануєте завозити їх у села? – питаю.

– Не лише плануємо, а вже й маємо деякі напрацювання. після закінчення збору урожаю, коли звільняться автомобілі, зв’яжемося із сільськими головами, домовимося конкретно, визначимо дні, місця торгівлі і повеземо туди свою продукцію.

Господаря видно по подвір’ю, а садівника – по саду. Справжні дива побачила тут, відчула впевнений поступ людей, які дружать з наукою.

Наяву – талант керівника помножений на волю, а людині, яка знає куди йти, вміє повести за собою,  світ дає дорогу.

Галина МЕЛЬНИК.

Фото Сергія БАЛДУКА