Вагомий
внесок у визволення країни та, зокрема, міста і району внесли партизани.
Партизанський загін на чолі з І. Я. Калініченком, у який входили підпільні
групи Баштанки, Привільного, Новоіванівки, інших сіл, нараховував близько 150
чоловік. завдяки партизанам було
знищено близько 400 ворожих солдатів і офіцерів, 27 автомашин, 5 мотоциклів,
захоплено 18 ворожих знамен військових частин, багато зброї.
Один із
двох учасників партизанського загону, які дожили до сьогодення, – житель
Баштанки, учасник бойових дій Григорій Федосійович Трибрат. 18 листопада він
відзначив своє 85-річчя.
Шановного ветерана, активного учасника громадського життя міста, учасника
хору ветеранів з ювілеєм прийшли привітати голова райдержадміністрації Іван
Рубський, міський голова Володимир Рибаченко, начальник управління праці та
соціального захисту населення Ніна Якимчук, голови районної та міської ради
ветеранів Лідія Андреєва та Ніна Буцька, представник редакції.
Всі вони зичили ветерану міцного здоров’я, довголіття, ще довго радувати
своєю присутністю.
– Ми вдячні Вам за внесок у мирне сьогодення. Ваш героїчний шлях – це
невичерпне джерело нашого натхнення, сили духу й віри в щасливе майбутнє
України.
– Ви – символ стійкості й оптимізму, любові до рідної землі й служіння
народу, – линули слова шани з врученням квітів і подарунків.
Слід сказати, що Григорій Федосійович – людина дуже цікава, неординарна. Незважаючи на свій поважний вік,
про далекі історичні події свого життя та міста пам’ятає до дрібниць.
Народився у селянській родині, де любов до праці, до рідної землі
прищеплювалися з малих літ. Й зараз із гордістю розповідає про батька, який
завдяки посіяній озимій пшениці у 1921 році, коли більшість селян сіяли яру,
пережив сам голод 1922 року і врятував свою родину, допомагав близьким.
Пишається, що проживає в родовому будинку, якому вже 170 років, добре знає
історію родини Трибратів.
Григорій добре вчився у школі, тому 7-річку в Баштанці закінчив з
Похвальною грамотою. Любов до знань, бажання більше пізнавати, більше читати
залишилося до сьогоднішнього дня.
Коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, йому було лише 16, але, як і
дорослим, хотілося боротися проти фашистів, тому згодом члени підпільної
організації звернули увагу на меткого юнака й почали довіряти спочатку
дріб’язкові, а згодом і складніші завдання. До цього часу пам’ятає, як 6 квітня
1943 року прий-мав партизанську присягу.
Після звільнення Баш-танки у 1944 році був призваний у діючу армію, тож
побував і на фронті. Воював у складі 271 Гвардійського стрілкового полку
помічником кулеметника.
Тяжке поранення, яке отримав у жовтні 1944 року, до
цього часу дається взнаки…
Після воєнних подій і перенесених випробувань, з великим завзяттям знову
взявся за навчання. Спочатку – Новобузьке педагогічне училище, згодом –
Дніпропетровський університет.
Викладав фізику, математику в Інгульській, потім у Ленінській школі. Був
призначений директором Баштанської заочної школи, бо через війну багато молоді
шкільну науку освоювало саме заочно.
11 років Григорій Федосійович працював начальником Баштанського РЕМ,
фахівці галузі з’явилися значно пізніше, а він звик добросовісно виконувати
доручену справу.
– Якось і не думав, що моє захоплення писати, а я був активним дописувачем
газети ще працюючи вчителем, переросте у професію журналіста, – зізнається
ветеран.
– мабуть, журналістика
припала вам до душі, що ще й зараз «підкидаєте» нам матеріали? – запитую.
– В моєму віці все більше згадуються роки війни, тому більше й пишу про ті
події, очевидцем яких був. Хочеться, щоб молодь знала правду й шанувала тих,
хто відстояв мир на землі, щоб була такою
ж патріотичною, як були ми.
Відзначу, що родина Григорія Федосійовича, а це 4
дітей, 9 внуків, 8 правнуків, пишається старійшиною свого роду. Разом з
дружиною Надією Василівною підтримують, допомагають їм. Дружно й тепло вітали
вони голову роду зі славним 85-річчям.
З днем народження, шановний ветеране! Міцного
здоров’я Вам, щастя і добробуту, довгих років життя.
Лідія
АВРАМЕНКО.
