Щоб був мед на
столі
Василя Івановича Лебедєва в
Баштанці знають, як одного з
найдосвідченіших пасічників. Двадцять два роки займається він бджолярством і
про свою солодку галузь знає практично все.
– На
сьогоднішній день маю 100 вуликів, – розповідає Василь Іванович. – У минулому
році від кожної бджолосім`ї зібрав по 50
кілограмів меду.
Заготівельна ціна цього продукту – 17 гривень за кілограм. Але це не перекриває і
половини затрат на утримання пасіки. От і доводиться шукати ринки для
реалізації в інших місцях, де ціна меду
вища.
Окрім Василя Лебедєва бджільництвом у Баштанці
займаються близько двох десятків чоловік. В їх числі досвідчені бджолярі
Олександр Махно, Анатолій Цюра, Анатолій Свирса, Олександр Шистко, Вадим
Ковтун, Володимир Журба, Андрій Лебедєв
та інші. А в цілому, згідно даних управління статистики, в районі
нараховується 3085 бджолосімей. Найбільш поширене бджолярство в селах
Привільне, Старогорожене, Плющівка. а
з підприємств і організацій бджіл розводять в Держлісгоспі, Виноградівському і
Лоцкинському психоневрологічних інтернатах.
Кожен із пасічників знає, наскільки багатозатратною є
галузь бджільництва, яка розвивається сама по собі. На сьогоднішній день право
на дотацію мають лише ті бджолярі, чиї пасіки пройшли державну атестацію. А
таких у районі одиниці.
Якщо для багатьох пасіка є улюбленим заняттям, то для Василя Івановича Лебедєва – це головне джерело
існування. До цього він працював водієм у ПМК-115, а після ліквідації
підприємства зайнявся бджільництвом.
– Сьогодні нам, як ніколи,
потрібна роз`яснювальна робота про користь продуктів бджільництва, – вважає
Василь Іванович. – Необхідно переконати кожного, і особливо батьків, у яких
підростають діти, що не сухарики і чупа-чупси слід давати дитині, а ложку меду
щоденно. Коли одного разу нагадав про це одній зі своїх знайомих, то вона заявила: «А моя дитина меду не їсть». В той
же час, для нормального функціонування всіх систем організму ми повинні вживати
як мінімум 30 грамів цілющого нектару щоденно.
Зараз у Японії нараховується близько 20 тисяч
жителів, чий вік перевищує сто років. Цьому сприяє ще й те, що в цій країні діє
державна програма оздоровлення нації за
допомогою продуктів бджільництва.
У нас же для того, щоб на кожнім
столі стояла банка меду, потрібно, щоб вся галузь була поставлена на державну
дотацію. Надають же кошти за вирощування великовагової худоби, вирощування
буряка і т. д. Чому ж не дотувати багатозатратне бджільництво? Чому агропромисловий комплекс не робить
відрахунків на цю галузь за щорічне опилювання комахами сільгоспкультур і
садових плантацій?
Тільки при таких умовах мед може бути в сім’ях,
лікарнях, дитячих садках і школах не рідкісним, а постійним продуктом, який зміцнює
здоров`я всієї нації.
Олександр Басенко.
Інжир прижився на баштанській
землі
Його називають ще фігою та смоківницею. Інжир – субтропічна
рослина, походить із Малої Азії. В субтропіках – це велике дерево, в більш
північних країнах – кущ. Це гарна, декоративна рослина з великим пальчатим,
густо опушеним знизу листям.
Один із наших баштанських
садівників-любителів (вказувати своє прізвище чоловік не побажав) виростив це
диво у себе на подвір’ї. 8 років радує ця красива рослина і самого господаря, і
членів його родини. За цей період інжир «навчився» витримувати наші зимові
морози, добре плодоносить, дозрілі плоди дуже смачні, корисні, солодкі,
соковиті.
– Інжир поширився далеко на північ завдяки високоякісним
плодам, – розповідає господар екзотичного фрукту, який виплекав те диво
власними руками, – його вживають у свіжому вигляді, сушать, консервують,
варять з нього варення і джеми,
виготовляють сурогат кави тощо. У висушеному інжирі кількість цукрі до 70%,
пектинів – 6%, стільки ж білків, є навіть жири – 1,3%. Цукру в ньому більше,
ніж у фініках, а на залізо він багатший від яблук.
М’якоть плодів – ліки проти кашлю, бронхіту, хвороб печінки
та селезінки. Самі плоди мають грушоподібну форму. У відкритому грунті вони
зароджуються практично в пазухах кожного листка і ними можна ласувати з червня
і по листопад. Догляд за рослинами досить скрупульозний. Інжир помилок не
прощає.
– Чи можна вирощувати цей фрукт у кімнатних умовах,
скажімо, як лимон? – поцікавилися у чоловіка-практика.
– Так. Доглядати фігове дерево слід досить ретельно, –
відповів, – під дахом воно дає плоди двічі на рік. Влітку – на торішніх
пагонах, восени – на однорічних можна отримати по кілька кілограмів цих
дієтичних царських плодів.
Слід додати, що свого красеня-інжира
господар виписав із Сімферопольського ботанічного саду і зробив усе для того,
щоб призвичаїлася ця теплолюбива культура на нашій баштанській землі. Після
кількох спроб йому вдалося вже й розмножити смоківницю. Підростає нині кілька
саджанців у вазонах і господар обіцяє розповсюджувати той екзотичний фрукт у
нашому місті.
Галина МЕЛЬНИК.
Що, скільки і де
* Смалець може
«жити» не більш як півроку. Перші два-три місяці його тримають у скляному чи
керамічному посуді (закривши кришкою) у холодильнику, а потім переносять у
комору. Головне, щоб місце було прохолодним і темним.
* Якщо вершкове масло покласти в морозильну
камеру, то два тижні за нього можна не хвилюватися. Але не довше! А от маргарин
у холодильнику витримає і три тижні.
* Олія може зберігатися у вашому домі не більше
3 місяців. Стежте, щоб на неї не потрапляло світло.
* Борошно, крупи і макаронні вироби в щільній
тарі «протягнуть» пару місяців. Потім запаси варто поновити.
* Сухофрукти без світла і вологи зберігаються до
10 місяців.
* Компоти, соки, консервація – рівно рік. І то,
якщо кришки не іржаві.
* Рибні консерви відразу після розкриття
потрібно перекласти в порцеляновий чи скляний посуд. Навіть у холодильнику їх
небезпечно зберігати у відкритій бляшанці.
* Масло і жирні продукти не можна тримати в
поліетиленових пакетах – вони швидко псуються і можуть мати неприємний запах.
Але коли це вже сталося, присмак гіркоти можна видалити, нагріваючи масло або
жир разом зі шматочками цибулі.
Дивлячись,
яка у вас підлога * Якщо у вашій оселі
лінолеум, не можна мити підлогу гарячою водою. Від неї покриття стає м’яким і
липким. Не залишайте також на ньому воду – це псує зовнішній вигляд лінолеуму.
* Паркетну підлогу
(незалежно від того, покрита вона лаком чи ні) протирайте вологою ганчіркою,
змоченою холодною водою з гліцерином (столова ложка на склянку води). А от
гарячою водою паркет мити небажано.
* Якщо на килимі
з’явилися плями, вам допоможе гаряче молоко. Змочіть у ньому щітку і видаліть
пляму.
* Пляму від води на
лакованій поверхні посипте борошном, а потім тампоном, змоченим у олії або у
машинному маслі, протирайте до її зникнення.
* Металеві деталі меблів, що потьмяніли, можна
очистити сумішшю з нашатирного спирту (30 г), крейди або зубного порошку (15 г) і води (50 г). Рідину збовтайте,
намочіть у ній фланелеву ганчірочку й протріть фурнітуру. Сукниною натріть
метал до блиску. Такого самого ефекту можна досягти, застосувавши питну соду,
лимонний сік, розрізану навпіл цибулину.
* Плюшеву або
оксамитову оббивку не можна пилососити. Потрібно протирати тканину у напрямі
ворсу м’якою ганчіркою, змоченою в теплій воді. Жирні плями виводять очищеним
бензином, а також сумішшю із води й нашатирного спирту (2:1) або отцу (1:2).
Майте на увазі, що зелений колір оббивки під впливом нашатирного спирту
змінюється. Плями видаляють з оббивки такими самими способами, що й з
відповідних тканин.
* Дермантин і шкіру
протирають вологою ганчіркою, після чого наносять на поверхню злегка збитий
яєчний білок. Для видалення плям зі шкіряної оббивки у неї втирають кашу із
крохмалю й бензину (1:1), а після висихання – зчищають.
У
здорових поросяток хвостик у петельку
Спеціалісти
радять: купуючи поросят на ринку, необхідно звернути увагу на їх загальний
розвиток. У дорослих тваринок хвіст завжди сухий і чистий, скручений у петлю, у
хворих – опущений, мокрий, облізлий. Скороспілі свині – добре оброслі щетиною,
але не кудлаті. Велика грива вздовж спини свідчить про пізньоспілість. У здорових тваринок дихання без хрипів і кашлю.
Необхідно
звернути увагу і на правильний прикус: щелепи повинні бути рівні й добре
змикатися.
На ринку в основному продають ранньовідлучених поросят
(20-30 днів від народження), які вже привчені до поїдання кормів. Спочатку
таких поросят необхідно годувати рідкими кормами, причому невеликими порціями,
5 разів на день. Через тиждень – 4 рази. Поступово перейти на триразову
годівлю, а після 4-х місяців – на дворазову. Влітку максимально використовувати
зелену кропиву (попередньо ошпаривши її
окропом), ячмінну кашу з додаванням невеликої кількості коров’ячого молока.
Упродовж 30-40 днів поросят годують так, щоб з’ївши норму корму, вони хотіли
їсти ще. Це дуже важливо для запобігання набрякової хвороби, яка часто
спричиняє їх загибель. Після досягнення живої маси 15-20 кг їх годують досхочу.
Щоб
неслися кури
Варити
пшеницю до стану куті й годувати нею курей тричі на день. Напувати водою за
температури, як літепло. Тримати в теплому приміщенні. Ще можна вночі його
освітлювати, але лампочка має бути найнижчої потужності.
Як
дотримуватимете цих норм, будете мати яйця цілий рік.
Смачного!
Пончики
з м’ясом
Із
5 яєць, склянки кефіру, чайної ложки соди та борошна замісити тісто
консистенції густої сметани. 500
г свинячого фаршу вимішати з яйцем та підсмаженою
цибулею, посолити й поперчити. Сформувати фрикадельки, вмочити їх у тісто
ложкою й підсмажити в киплячій олії.
Потовкти трохи часнику, залити кип‘яченою водою, процідити, полити часниковою
водою гарячі пончики.
Деруни
з грибами
500 г
картоплі, 200 г
шампіньйонів, 2-3 ст. л. олії, 20
г масла, 2 ст. л. борошна, 1 яйце, ложку молока, сіль за
смаком.
Гриби
почистити, вимити, дрібно порізати і підсмажити на вершковому маслі. Картоплю
натерти на дрібній тертці і відкинути на друшляк, щоб стік сік. Тоді змішати
картопляну масу, гриби, борошно, яйце, молоко, посолити. Викладати ложкою на
сковорідку з гарячою олією і обсмажувати з обох боків.
СалаТ
«Гніздо
глухаря»
склад: 200 г
курячого м’яса, 400 г
картоплі, 3 середні морквини, 1 голівка ріпчастої цибулі, свіжа зелень
(петрушка чи кріп), 100 г
листів салату, 3 яйця, майонез за смаком.
Приготування:
Відваріть до готовності курку, краще,
якщо це буде біле м’ясо, потім відокремте його від кісток і наріжте гострим
ножем тонкою соломкою (чи розірвіть на волокна). Моркву і сиру картоплю
ретельно очистіть і також наріжте соломкою, цибулю – тонкими півкільцями. Усе це окремо обсмажте
на соняшниковій олії до золотавого
кольору. На дно плоского салатника чи великого блюда покладіть листи
салату, попередньо добре промивши їх під проточною водою (при бажанні можете
замінити салат звичайною капустою). М’ясо курки перемішайте з обсмаженою
морквою, цибулею і картоплею. Заправте усе за смаком майонезом. Викладіть у
вигляді гнізда на листи, зваріть вкруту 3 яйця. Очистіть, видаліть жовток,
розітріть його виделкою з попередньо дрібно нарізаною свіжою зеленню –
петрушкою чи кропом. Заправте майонезом. Викладіть готову суміш у поглиблення
кожного «гнізда».
Сирна
шарлотка
200 г
сиру, 1 скл. цукру, 1 ч. л. соди, 3-4 яблука (бажано кислих), 1 скл. манки, 1
яйце, 100 г
вершкового масла.
Яблука
нарізати тоненькими дольками й засипати цукром. Дати трохи постояти, щоб цукор
розчинився в яблучному соку.
Додати
сир, яйце, соду, манку, а в кінці – розтоплене вершкове масло. Форму змазати
маслом і посипати панірувальними сухарями, покласти сирну масу й поставити в
розігріту до 220 градусів духовку. Випікати, поки скоринка не зарум’яниться.
|